Leila Takayama: What's it like to be a robot?
Лейла Такаяма: Що означає бути роботом?
Leila Takayama conducts research on human-robot interaction. Full bio
Double-click the English transcript below to play the video.
to make a first impression,
справити перше враження,
as well as if you're a person.
як і людей.
one of these robots
з одним із цих роботів
called Willow Garage in 2008.
Willow Garage.
my host walked me into the building
разом з провідником в будівлю,
на 180 градусів,
важко назвати чудовим.
about robots that day
про роботів таку річ:
свої завдання,
нашої присутності.
with these possible robot futures,
експериментах із роботизацією
a lot more about ourselves
більше про самих себе,
expectations for this little dude.
щодо цього маленького пристрою.
to navigate the physical world,
орієнтуватись не лише у фізичному,
to navigate my social world --
у мій особистий простір.
to get from point A to point B,
з точки А в точку В,
свій маршрут,
not a very efficient thing to do.
не дуже ефективний.
that I was a person, not a chair,
що я людина, а не стілець,
to get out of its way
поступитись йому дорогою,
would have been more efficient
to notice that I was a human
було б встановити,
than things like chairs and walls do.
ніж стільці або стіни.
as being from outer space
ніби вони з іншої планети,
and from science fiction,
that robots are here today,
роботи існують тут і тепер,
amongst us right now.
серед нас прямо зараз.
and they cut the grass
і стрижуть газон
if I actually had time to do these tasks,
якби мала на це час,
do it better than I would, too.
ніж робила б я.
за моїм котиком.
he uses the box, it cleans it,
як котик туди сходить,
his life better as well as mine.
як мені, так і коту.
продукцію робототехніки –
it's a robot lawnmower,
"робот-газонокосарка",
of other robots hiding in plain sight
роботів, яких ми не помічаємо,
like, "dishwasher," right?
"посудомийна машина", так?
serve a purpose in our lives.
для нас певні функції.
знавців робототехніки,
at me calling this a robot,
називаю це роботом,
66 degrees Fahrenheit,
температуру 66 °F, і він здатен
it acts on the physical world.
в навколишньому світі.
look like Rosie the Robot,
на Розі-робота,
that's really useful in my life
щось справді корисне,
up and down myself.
live and work amongst us now,
живуть і працюють серед нас,
living amongst us
живуть серед нас,
a robot operator, too.
оператором робота.
from point A to point B,
із пункту А в пункт Б.
є підсилювач керма,
and maybe even adaptive cruise control.
система регулювання швидкості.
a fully autonomous car,
вважати цілком автономним,
like they're invisible-in-use, right?
не зауважуючи цього, так?
you're going from one place to another.
з одного пункту до іншого.
that you have to deal with and operate
цими системами ми вважаємо
learning how to drive
вчились водити,
extensions of ourselves.
як продовження нашого тіла.
in that tight little garage space,
тісному просторі гаража,
that maybe you haven't driven before,
яке ви раніше ніколи не водили,
to get used to your new robot body.
став продовженням вашого тіла.
who operate other types of robots,
використовує інші види роботів,
a few stories about that.
кількома історіями про це.
of remote collaboration.
дистанційної співпраці.
I had a coworker named Dallas,
в мене був колега,
in our company in California.
на нашу компанію в Каліфорнії.
on the table in most of our meetings,
присутній як голос із пристрою,
except that, you know,
and we didn't like what he was saying,
і коли нам не подобались його ідеї,
after that meeting
засідання за засіданням,
in the hallway afterwards
після них, в коридорі,
robot body parts laying around,
різні запчастини до роботів.
put together this thing,
зробив із них ось це,
like Skype on a stick on wheels,
на паличці і колесах,
такою кумедною,
one of the most powerful tools
відомих мені винаходів,
for remote collaboration.
дистанційної співпраці.
Dallas' email question,
на запитання у е-мейлі від Далласа,
вкотитись до мого кабінету,
and ask me the question again --
задавати своє питання,
That's kind of rude.
Адже це було б грубо.
for these one-on-one communications,
для спілкування тет-а-тет,
at the company all-hands meeting.
загальних зборах компанії.
and committed to your project
та залученість до спільного проекту,
дистанційну співпрацю.
of months and then years,
впродовж місяців і років,
but at others, too.
with these systems
що вони дозволяють
like you're just there.
to give these things personal space.
цим речам персонального виміру.
if you were there in person.
якби ви прийшли.
there's breakdowns and it's not.
і певні недоліки.
There must be a camera over there,"
Мабуть, десь тут має бути камера", –
I'm going to turn up your volume,"
я хочу збільшити гучність", –
walk up to you and say,
до вас підходить і каже:
I'm going to turn up your face."
я хочу наблизити ваше обличчя".
these new social norms
розробити нові соціальні норми
feeling like it's your body,
сприймати це як продовження свого тіла,
"Oh, my robot is kind of short."
"Ой, мій робот має низький зріст".
he was six-foot tall --
його зріст близько 6 футів –
to cocktail parties and things like that,
брати участь у наших вечірках
which is close to my height.
5 футів, майже як мій зріст.
really looking at me.
майже не дивляться.
at this sea of shoulders,
на це море плечей,
в моїй шкурі.
to be on the shorter end of the spectrum."
чий зріст нижчий за середній".
a lot of empathy for that experience,
глибоко відчути цей досвід,
as he was talking to me,
більше не стояв, дивлячись згори,
and talk to me eye to eye,
були на одному рівні,
to look at this in the laboratory
провести дослідження,
things like robot height would make.
зумовлювати зріст роботів.
used a shorter robot,
мала справу з роботом,
used a taller robot
а інша половина – з вищим.
that the exact same person
що одна й та ж особа,
and says the exact same things as someone,
і каже однакові слова,
and perceived as being more credible
викликає більше довіри,
the way that Cliff Nass would put this
нам доводиться
with these new technologies
новими технологіями, незважаючи на те,
that we have very old brains.
дуже архаїчними.
at the same speed that tech is
значно повільніше, ніж техніка,
are running around.
ці автономні пристрої.
not machines, right?
люди, а не машини, так?
into things like just height of a machine,
таким речам, як зріст робота,
to the person using the system.
is really important
перевинайдення людства,
how we extend ourselves, right?
ми подовжуємо себе в машинах.
in ways that are sort of surprising.
у досить незвичний спосіб.
because the robots don't have arms,
більярд, бо в них немає рук,
who are playing pool
for team bonding,
у згуртованість команди,
at operating these systems
цими системами,
like make up new games,
in the middle of the night,
operating these systems.
при використанні роботів.
who logged into the robot
90 degrees to the left.
на 90 градусів вліво.
around the office,
getting super embarrassed,
почуваючись дуже збентежено
his volume was way too high.
що його робот зависокий.
in the image is telling me,
кнопку відключення".
was we don't want it to be so disruptive.
щоб робот був таким руйнівним.
avoidance to the system.
засоби уникнення перешкод.
that could see the obstacles,
дозволяє виявляти перешкоди,
try to say, run into a chair,
скажімо, врізатись у стілець,
it would just plan a path around,
він знайде обхідний шлях,
using that system, obviously,
справді рідше врізались у щось,
потрібно було
to get through our obstacle course,
керувати новим роботом,
this important human dimension --
відіграє важлива людська риса –
called locus of control,
відома як локус контролю.
a strong internal locus of control,
локусом контролю,
of their own destiny --
бути творцем своєї долі,
to an autonomous system --
контроль автономним пристроям.
fight the autonomy;
I'm going to hit that chair."
то я зрештою це зроблю".
from having that autonomous assistance,
пристрої створили б більше незручностей,
autonomous, say, cars, right?
наприклад, автівки, так?
to grapple with that loss of control?
втрати контролю?
depending on human dimensions.
залежно від типу особистості.
as if we're just one monolithic thing.
як скроєних на один фасон.
культурні відмінності,
moment to moment,
різний у різні моменти,
робота й людини,
the human dimensions,
also comes a sense of responsibility.
із відчуттям відповідальності.
using one of these systems,
скористаєтесь такою системою,
would look like.
приблизно так.
that's very familiar to people,
інтерфейс звичний для користувачів,
like it's a video game.
що це лише відеогра.
over at Stanford play with the system
у Стенфорді покерувати роботом,
around our office in Menlo Park,
офісі в Менло Парк.
20 points for that one."
хлопця, 20 очків – якщо в того".
chase them down the hallway.
за ними по коридору.
це реальні люди.
and feel pain if you hit them."
і від удару у них йтиме кров."
"Добре, зрозуміло".
they would be like,
вони знов казали:
he just looks like he needs to get hit."
напрошується, щоб в нього врізались".
like "Ender's Game," right?
as people designing these interfaces
ми відповідальні за те,
to their actions
почуття відповідальності,
these increasingly autonomous things.
стають все автономнішими.
приклад експерименту,
possible robotic future,
майбутнього світу з роботами,
that we can extend ourselves
що ми можемо продовжити себе,
that we extend ourselves
being able to express our humanity
виражати нашу людяність
shorter, taller, faster, slower,
повільніший, швидший,
for the robots themselves.
до самих роботів.
з написом:
to this intersection in Manhattan,"
до цього перехрестя в Манхеттені"
forward, that's it.
оце і все.
it doesn't know how to see the world,
він не бачить і не орієнтується,
upon the kindness of strangers.
на доброзичливість незнайомців.
to the other side of Manhattan --
протилежний бік Манхеттена –
and point it in the right direction.
спрямовували у правильному напрямку.
this human-robot world
для людей і роботів,
and collaborate with one another,
і співпрацювати з ними, і де нам
and just do things on our own.
коли все доводиться робити самим.
like the artists and the designers,
людей, скажімо, митців і дизайнерів,
anthropologists --
that Stu Card says we should do,
про що ми мріємо,
that we actually want to live in.
в якому б ми справді хотіли жити.
продовжити експериментування
robotic futures together,
майбутньої роботизації,
learning a lot more about ourselves.
дізнаємось про самих себе.
ABOUT THE SPEAKER
Leila Takayama - Social scientistLeila Takayama conducts research on human-robot interaction.
Why you should listen
Leila Takayama is an acting associate professor of Psychology at the University of California, Santa Cruz, where she founded and leads the Re-Embodied Cognition Lab. Her lab examines how people make sense of, interact with, and relate to new technologies. Prior to academia, she was a researcher at GoogleX and Willow Garage, where she developed a taste for working alongside engineers, designers, animators, and more. Her interdisciplinary research continues in her current work on what happens when people interact with robots and through robots.
Takayama is a World Economic Forum Global Futures Council Member and Young Global Leader. In 2015, she was presented the IEEE Robotics & Automation Society Early Career Award. In 2012, she was named a TR35 winner and one of the 100 most creative people in business by Fast Company. She completed her PhD in Communication at Stanford University in 2008, advised by Professor Clifford Nass. She also holds a PhD minor in Psychology from Stanford, a master's degree in Communication from Stanford, and bachelor's of arts degrees in Psychology and Cognitive Science from UC Berkeley (2003). During her graduate studies, she was a research assistant in the User Interface Research (UIR) group at Palo Alto Research Center (PARC).
Photo: Melissa DeWitt
Leila Takayama | Speaker | TED.com