Deeyah Khan: What we don't know about Europe's Muslim kids
Діа Хан: Невідоме про дітей-мусульман у Європі
Deeyah Khan is working to create intercultural dialogue and understanding by confronting the world's most complex and controversial topics. Full bio
Double-click the English transcript below to play the video.
I knew I had superpowers.
що наділена суперсилою.
because I could understand
оскільки я могла зрозуміти
of brown people,
a conservative Muslim guy.
налаштований мусульманин.
my Afghan mother, my Pakistani father,
афганку, мого батька пакистанця,
but laid-back, fairly liberal.
і достатньо ліберальних у своїх поглядах.
of white people.
understand each other,
розуміли один одного;
для мене своїми.
was always really worried.
був занепокоєний.
even with the best education,
якщо я отримаю гарну освіту,
не буде справедливого ставлення.
according to him.
стикатися з дискримінацією.
to be accepted by white people
визнання серед білих людей --
with me when I was seven years old.
у семирічному віці.
or it's got to be music."
або займатись музикою".
bless him -- so it was music.
отже, було обрано музику.
he gathered all my toys, all my dolls,
свої іграшки, ляльки
a crappy little Casio keyboard and --
поганенький синтезатор Casio і...
for hours and hours every single day.
навчатися грі та співу.
for larger and larger audiences,
перед все більшими аудиторіями,
almost a kind of poster child
"дитиною з обкладинки"
nice things about brown people,
про темношкірих людей,
that my superpower was growing.
як зростає моя суперсила.
walking home from school,
я поверталась додому зі школи,
my favorite sweets called "salty feet."
цукерки "солоні ніжки".
salty licorice bits in the shape of feet.
лакриці у формі ніжок.
I realize how terrible that sounds,
то зрозуміла, як жахливо вона звучить,
I absolutely love them.
мені вони дуже подобались.
in the doorway blocking my way.
чоловік, закриваючи мені дорогу.
and as I did that, he stopped me
але він зупинив мене
і сказав:
you little Paki bitch,
маленька пакистанська шльондра,
to wipe the spit off my face,
витерти плювок зі свого обличчя,
змішався зі сльозами.
hoping that any minute now,
щохвилини сподіваючись,
and make this guy stop.
і зупинить цього чоловіка.
and pretended not to see me.
повз мене, намагаючись не помічати.
because I was thinking, well,
Where are they? What's going on?
Що відбувається?"
coming and rescuing me?
I didn't buy the sweets.
незважаючи на цю подію.
the more successful I became,
attracting harassment from brown people.
у темношкірих людей.
felt that it was unacceptable
вважали неприйнятним
to be involved in music
to become attacked at my own concerts.
почали атакувати на власних концертах.
I was onstage, I lean into the audience
сцені, нахилившись до публіки,
is a young brown face
молоде темношкіре обличчя;
of chemical is thrown in my eyes
потрапила в очі якась хімічна рідина;
and my eyes were watering
очей крапали сльози,
of Oslo, this time by brown men.
темношкірий чоловік на вулиці в Осло.
намагались викрасти.
stopped me in the street one time,
старший за мене, зупинив на вулиці
I hate you so much
думати нашим дочкам,
все, що їм заманеться".
я пильнувала за собою.
and the job of whores,
і є роботою для шльондр.
you are going to be raped
тебе зґвалтують
another whore like you will not be born.
ще одна шльондра".
to treat me like this -- how come?
відноситись -- як таке могло статися?
the two worlds,
об'єднувати два світи,
between my two worlds.
підірвав мою віру.
and the harassment was constant.
мене постійно переслідували.
my mother sat me down and said,
що моя мати сказала:
we can no longer keep you safe,
і забезпечити тобі безпеку,
I packed my suitcase and I left.
до Лондона, зібрала валізу та поїхала.
was that nobody said anything.
мовчання оточуючих.
був дуже публічним.
nobody said anything.
людей не промовив ані слова.
те, що відбувається -- неправильно.
because she is one of us."
захистість її -- вона одна із нас".
you know at the airport,
як валіза в аеропорту,
you have these different suitcases
стрічці серед інших,
that one suitcase left at the end,
лишається одна вкінці,
the one that nobody comes to claim.
яку ніхто не забирає.
було відчуття.
I'd never felt so lost.
самотньою і розгубленою.
I did eventually resume my music career.
продовжила свою музичну кар'єру.
the same old story.
saying that I was going to be killed
в якому писали, що мене вб'ють,
were going to flow
many times before I died.
зґвалтовано багато разів.
to messages like this,
подібні до цього,
now they started threatening my family.
загрози на адресу моєї родини.
I left music and I moved to the US.
музику і переїхала до США.
to do with this anymore.
going to be killed for something
вбитою за те,
it was my father's choice.
це був вибір мого батька.
займатися в подальшому,
however many years of my life
невеликий вклад у цю справу,
for various organizations
у різних організаціях,
with young Muslims inside of Europe.
молоддю у Європі.
were suffering and struggling.
та бореться.
with their families and their communities
пов'язаних із сім'ями та суспільством,
about their honor and their reputation
гідністю та репутацією більше,
and the lives of their own kids.
so alone, maybe I wasn't so weird.
такою одинокою та дивною.
of my people out there.
такими проблемами багато.
don't understand
більшість не розуміє,
growing up in Europe
with people that we choose.
людьми, яких обираємо ми.
обрати кар'єру.
heartlands of Europe.
які проживають у центрі Європи.
in the world, we're not free.
в світі у нас немає свободи.
does not belong to us,
нам не належать,
and their community.
батьків та суспільства.
and they are suffering alone.
Страждають в самотності.
to honor-based violence and abuse.
піддаються насиллю, жорстокому поводженню.
years of working with these young people,
я нарешті зрозуміла,
being scared and hiding
переховуючись у страху;
going to have to do something.
that my silence, our silence,
наше мовчання
my childhood superpower to some use
суперсилу з користю, --
sides of these issues understand
обидві сторони зрозуміти,
between your family and your country.
розривається між родиною та країною.
and I started telling these stories.
знімаючи фільми.
the deadly consequences of us
наслідки смертельні,
до цих проблем.
Kurdish girl in London.
дівчиною, жила в Лондоні.
whatever her parents wanted.
що казали батьки.
робити правильно.
that her parents chose for her,
якого обрали батьки,
and raped her constantly.
бив і ґвалтував її.
to her family for help, they said,
у своїй родині, вони казали:
and be a better wife."
і будь кращою дружиною".
a divorced daughter on their hands
з розведеною донькою на плечах,
bring dishonor on the family.
her ears would bleed,
йшла вухами кров;
and she found a young man that she chose
зустріла юнака, який їй сподобався,
and buried underneath the house.
біля будинку.
she had been beaten to death
on the orders of her father and uncle.
за наказом її батька та дядька.
in England five times asking for help,
по допомогу до поліції Англії п'ять разів,
going to be killed by her family.
збирається її вбити.
so they didn't do anything.
в тому, що
facing these problems
перед багатьма дітьми
and within their families' communities,
that they grow up in.
в яких вони ростуть.
they look to the rest of us,
вони звертаються до нас, --
several people said to me,
декілька людей казали мені:
this is just their culture,
це просто їхня культура,
do to their kids
being murdered is not my culture.
вбивства -- це не моя культура.
виглядають як я,
from backgrounds like me,
подібне до мого,
the same protections
розраховувати на захист,
країні, чи не так?
I wanted to try and understand
та намагалася зрозуміти,
Muslim kids in Europe
to have to face my worst fear:
в обличчя свому найбільшому жаху:
з бородою.
for most of my life.
частину мого життя.
most of my life.
все життя.
interviewing convicted terrorists,
спілкуванню з ув'язненими терористами,
what was very obvious already,
Europe's colonial baggage,
минуле Європи,
failures of recent years,
протягом декількох минулих років,
загальної картини.
in finding out was what are the human,
are susceptible to groups like this.
піддаються впливу таких груп.
was that I found wounded human beings.
з покаліченими людськими долями.
that I was looking for,
it would have been very satisfying --
я думала отримати задоволення,
were torn apart
молоді люди страждали,
and the countries that they were born in.
в яких вони народились.
is that extremist groups, terrorist groups
та терористичні групи
of these feelings of our young people
молодих людей,
channeling that toward violence.
на шлях насилля.
your family and your country
від своєї країни, --
is more important than you
важливіша за тебе,
will always be white and never you."
завжди будуть білими, а ти -- ніколи.
the things that they crave:
саме те, що ті бажають:
a sense of belonging and purpose,
приналежності та призначення
are finally seen and heard.
стають поміченими і почутими.
for our young people.
for our young people and not us?
молоді, а не ми?
is that we have to understand
ми маємо зрозуміти, --
are attracted to this.
це привабливим для себе.
продемонструвати, власне,
of some of the guys in the film.
is that so many of them --
багато з них,
have absent or abusive fathers.
або він був жорстоким.
and compassionate father figures
батька в обличчі
brutalized by racist violence,
через насилля на ґрунті расизму,
to stop feeling like victims
відчуття жертви
to my horror, that I recognized.
жахливі речі.
as a 17-year-old as I fled from Norway.
у 17 років, коли я поїхала з Норвегії.
and torn between cultures.
та прірви між культурами.
I did not choose destruction,
йти руйнівним шляхом.
instead of a gun.
is because of my superpower.
is the answer, instead of violence.
треба розуміти проблему.
та недоліками,
хибно ділити:
come to terms with the fact
didn't have to be on a collision course
протирічити одна одній, --
where I found my own voice.
мені прислухатись до себе.
like I had to pick a side,
маю прийняти певну сторону,
of our young people today
of radical Islam
сторони радикального ісламу --
that festers in these open wounds.
у відкриті рани.
initiated into the village,
настанов у селищі,
just to feel its warmth."
щоб зігрітися".
мусульманської спільноти:
піклуватися про них,
to meet your expectations?
вашим очікуванням?
why they're so angry and alienated
такими злими та чужими,
before their happiness?
вище за їхнє щастя?
своїй дитині,
their experiences,
to seek it somewhere else?
tempted by extremism,
естремізм,
that your rage is fueled by pain?
породжена болем?
to resist those cynical old men
тому цинічному старому чоловіку,
for their own profits?
власної вигоди?
a happy, full and free life?
та вільне життя?
just another dead Muslim kid?
мертвою мусульманською дитиною?
listening to our young people?
коли ми дослухатимемося до нашої молоді?
підтримати їх,
into something more constructive?
конструктивне?
ми їх не любимо.
what happens to them.
не вболіваємо за їхнє щастя.
приймаємо їх такими, якими вони є.
to make them feel differently?
to see them and notice them
щоб звернути увагу і попередити,
or the perpetrators of violence?
жертвами або злочинцями?
and consider them to be our own?
переконати їх бути самими собою.
of violence look like ourselves?
насилля виглядають, як ми самі?
and heal the divisions between us?
ненависть і подолати суперечності?
to give up on each other or on our kids,
пробачити один одного або наших дітей,
will not work against extremists.
насилля не спрацюють проти екстремістів.
to huddle in our houses in fear,
охоплені жахом,
more wounds in our societies
нашому супільству,
to spread their infection more widely.
ненависті та жорстокими.
теракту в Парижі
sent this photo of her daughter.
for extremists.
with their superpowers
їхньою суперсилою
that we need to build together,
яке ми маємо побудувати разом,
ABOUT THE SPEAKER
Deeyah Khan - FilmmakerDeeyah Khan is working to create intercultural dialogue and understanding by confronting the world's most complex and controversial topics.
Why you should listen
Deeyah Khan is an Emmy and Peabody award-winning documentary film director and founder of Fuuse, a media and arts company that puts women, people from minorities and third-culture kids at the heart of telling their own stories. In 2016, Khan became the first UNESCO Goodwill Ambassador for artistic freedom and creativity. She has received many honors for her work supporting freedom of expression, human rights and peace, including the Ossietzky Prize, the University of Oslo's Human Rights Award and the Peer Gynt Prize from the Parliament of Norway.
Born in Norway to immigrant parents of Pashtun and Punjabi ancestry, Khan's experience of living between different cultures, both the beauty and the challenges, shapes her artistic vision. Her 2012 multi-award winning documentary, Banaz: A Love Story, chronicles the life and death of Banaz Mahmod, a young British Kurdish woman murdered by her family in a so-called honor killing. Khan's second film, the Grierson and Bafta award-nominated Jihad, involved two years of interviews and filming with Islamic extremists, convicted terrorists and former jihadis. One of Fuuse's recent initiatives, born of Deeyah’s own experiences, is sister-hood, a digital magazine and series of live events spotlighting the voices of women of Muslim heritage. Khan has also produced a number of critically acclaimed albums, including Listen to the Banned, a compilation that brought together musicians from around the world who have been subject to persecution, 'censorship and imprisonment.
The focus of Khan's work and access to voices that are often overlooked and misunderstood has led to increasing demand as a speaker at international human rights events and platforms including the United Nations. She was described by The Times of London thus: "To say Deeyah Khan is an inspiration is an understatement. She is one of the bravest, most indomitable women … facing down bullies and extremists with intelligence and unflinching spirit."
(Photo: Geir Dokken)
Deeyah Khan | Speaker | TED.com